CPEI.app

Досліджуйте громаду

Філіппінська та латиноамериканська громада на ОПЕ: Життя поза межами рибного заводу

78% дозволів для тимчасових іноземних працівників на Острові Принца Едварда припадає на рибні заводи, збір врожаю та сільськогосподарську працю, здебільшого це працівники з Філіппін та Мексики. Продуктовий магазин у Блумфілді та рибний завод у Веллінгтоні (2019 рік) показують, як виглядає життя громади поза роботою.

1. Цифри, що стоять за цією громадою

Згідно з дослідженням Інституту Купера (Cooper Institute) за 2024 рік, із дозволів на роботу, виданих на ОПЕ у 2023 році, працівники переробки морепродуктів і риби, робітники збору врожаю та загальні сільськогосподарські робітники становили 78% усіх дозволів Програми тимчасових іноземних працівників. У 2017 році на ОПЕ було зареєстровано 962 тимчасових іноземних працівники низької кваліфікації, більшість із яких працювали у переробці риби та походили переважно з Мексики, Філіппін, Китаю та Гватемали, свідчать дані ранішого громадського форуму Інституту Купера у 2018 році. З дванадцяти заводів з переробки морепродуктів у провінції лише один мав профспілку на момент проведення того форуму, а два заводи, які раніше мали профспілки, відтоді закрилися.

2. Як насправді виглядають рекрутинг та приїзд

Згідно з дослідженнями Інституту Купера, філіппінські працівники зазвичай наймаються через закордонні агентства та сплачують рекрутингові збори; після прибуття працівника ці агентства більше не беруть жодної участі в його долі. Філіппінські працівники можуть подовжити своє перебування в Канаді, подавши заяву на новий контракт і залишаючись у статусі імпліцитного (мовчазного) перебування під час обробки цієї заяви, і багато хто залишається в Канаді на кілька років у такий спосіб. Звіт Інституту Купера за 2024 рік щодо труднощів із постійним місцем проживання показав, що серед опитаних мігрантів п'ятеро ідентифікували себе як громадяни Мексики, а троє — як філіппінці, причому більшість працювала у сфері переробки морепродуктів, що ілюструє центральну роль цих двох національних груп у робочій силі сектору.

3. Історія рибного заводу з Веллінгтона

Зенаїда «Зені» Анхелес була однією з 27 філіппінських робітниць, набраних з Тайваню у 2013 році для роботи на підприємстві Acadian Fisheries у Веллінгтоні. Згідно з її розповіддю на публічному форумі Інституту Купера у 2018 році, робота є сезонною, триває приблизно 8–9 місяців на рік, протягом яких робітники намагаються максимально збільшити свої робочі години; у міжсезоння робітники з достатньою кількістю годин, що підлягають страхуванню, можуть отримувати страховину з безробіття до відкриття наступного сезону. Робітники без повного робочого дня та цілорічної зайнятості, на відміну від тих, хто знаходить роботу на молочних фермах, стикаються з набагато складнішим шляхом до отримання постійного місця проживання, заради якого багато хто сюди й приїхав.

4. Від робітниці рибного заводу до власниці малого бізнесу

Рубі Лубіган прибула на ОПЕ з Філіппін у 2011 році, щоб працювати на рибному заводі в західній частині провінції. Протягом наступного десятиліття вона помітила зростаючу кількість філіппінських та інших азійських тимчасових іноземних працівників, які осідали в районі Блумфілда.

«Я вирішила відкрити свій бізнес... щоб вони могли готувати все, що забажають, будь-коли», — сказала Лубіган про своє рішення відкрити Sari Sari Retail, продуктовий магазин, яким вона керує зі свого будинку в Блумфілді з 2018 року.

«Для нас дуже важливо готувати власну національну їжу. Ми сумуємо за домом», — розповіла вона для CBC News.

Зараз у магазині продається суміш філіппінських, тайських, японських і китайських інгредієнтів, що обслуговує ширшу спільноту тимчасових працівників із Південно-Східної та Східної Азії в регіоні, а не лише філіппінських покупців. Відтоді Лубіган стала громадянкою Канади та працює повний робочий день у банку в О'Лірі паралельно з управлінням магазином.

5. Ізоляція за історіями успіху

Форуми Інституту Купера також задокументували складніший бік досвіду цієї спільноти: працівники, прив'язані до одного роботодавця через закриті дозволи на роботу, мовні бар'єри, що обмежують доступ до інформації про їхні права, і в деяких задокументованих випадках — залякування на робочому місці, пов'язане зі страхом втратити години або статус. Саме тому такі організації, як Інститут Купера, IRSA та неформальні громадські мережі, мають надзвичайно важливе значення для робочої сили, чий юридичний статус часто напряму прив'язаний до одного конкретного роботодавця.

6. Доступна сьогодні підтримка

  • Програма Підтримки тимчасових іноземних працівників IRSA допомагає з облаштуванням, питаннями щодо дозволів на роботу та інформацією про права ТІП.
  • Інститут Купера публікує посібники для трудящих-мігрантів англійською, іспанською та спрощеною китайською мовами саме тому, що сама громада охоплює ці мови.
  • Релігійні громади та неформальні соціальні мережі в сільській місцевості, таких як О'Лірі та Тішніш, забезпечують значну частину повсякденної соціальної інтеграції, яку формальні послуги з облаштування не можуть повністю покрити самостійно.

Джерела